ВСТУП

Одним з природних чинників, які зумовлюють успіхи чи невдачі інтродукції рослин, є їх здатність до ритмів життєдіяльності. З одного боку цю властивість можна вважати доказом мінливості живого, а з іншого – проявом вселенських ритмів, які проймають усе суще в мікро- та макросвітах. Ритмічна суть явищ широко відома в астрономії, кліматології, медицині, фізиці та математиці. Серед вищих рослин це явище проявляється не однаково в різних умовах. У тропіках біоритміка мало відчутна і має локальний характер як на рівні фітоценозів, так і на рівні організмів (розтягнута у часі зміна листового апарату, ремонтантність генеративних фаз розвитку, тощо). В усіх позатропічних флорах річні цикли клімату спричинили адекватні ритми життя рослинних угруповань в цілому та кожної складової зокрема. Тут вони набули тотального характеру, що викликає різку зміну аспектності цілих ландшафтів. Для прикладу порівняймо вигляд широколистяних лісів у травні, жовтні та січні.

Рітмічно змінюючи динаміку метаболізму і морфогенезу, рослини в зонах помірного і континентального кліматів можуть ефективно використовувати сприятливий період вегетації та виживати в час холодної зими і сухого літа. При цьому природний добір постійно закріплює прогресивні зміни біоритмів і наділяє кожний вид біоценозу індивідуальним спектром сезонного розвитку. Але поскільки показники екологічних факторів коливаються не тільки з щорічною а й з періодичною циклічністю, то автохтонні рослини мають більший потенціал життєздатності, ніж це необхідно при середніх багаторічних характеристиках клімату. Ця різниця є передумовою природного чи штучного розширення їх ареалів.

У випадках міграції рослин (гідро-, анемо-, зоохорія або діяльність людини) продовження їх роду залежить від того, чи зможуть інтродуценти у звичному для них ритмі використати забезпечений теплом і вологою період року на новій місцевості, своєчасно завершити приріст і підготуватися до зими. Наслідки цієї адаптації проявляються у життєздатності, продуктивності та довговічності інтродуцентів.

Долучаючись до процесу споконвічної міграції рослин, людина з утілітарною метою вибірково розвиває окремі її напрямки, прискорює темпи або збільшує масштаби. При цьому інтродуцентам грубо нав’язуються не тільки нові фізичні фактори середовища, а й незвичні взаємини з автохтонними ценозами. Якщо до цього додати нестабільність клімату і тривалий життєвий цикл деревних рослин, то стає зрозумілою необхідність багаторічного випробування іноземних рослин перед їх масовою культурою. За таких умов для виявлення перспективних таксонів важливо користуватися надійними методами, які вільні від методичних помилок і неврахованих факторів. Сучасний рівень пізнання природи не дозволяє штучно ввести в програму експеременту параметри всіх прямих і посередніх чинників, які впливають на ріст і розвиток рослин. Тому в деяких випадках у якості випробувальної системи доцільно використати комплекс природних умов району досліджень.

Встановлено, що достовірні відомості для аналізу адаптації інтродуцентів можна отримати легкодоступними візуально-польовими методами. Вони грунтуються на тому, що зовнішні сезонні зміни рослин інтегрально відображають складні якісні процеси в їх організмах. Одним з таких методів є фенологічні спостереження (1, 2, 10, 45, 47, 52, 53, 59, 63, 72). Цей тривалий і трудомісткий, але надійний спосіб ще не вичерпав своїх можливостей з огляду на багатство невикористаної для інтродукції світової флори та на різноманітність природних умов регіонів України.

Основними джерелами інтродукції деревних рослин на Полісся та в Лісостеп України є флори, які формувались у теплому кліматі, тому визначальною перешкодою в цій справі є недостатня зимостійкість інтродуцентів. З самого початку періоду методичної інтродукції основна увага дослідників вимушено зверталась до вивчення явищ у житті рослин, які впливають на цю особливість екзотів (5, 14 – 16, 41, 67, 69, 70, 73, 79).

В пошуках можливості прогнозування життєздатності інтродуцентів за даними короткочасних спостережень ми намагались виявити кореляцію між ступенем їх зимостійкості та показниками біоритмів.